Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Астрономія, №. 67, c. 28-34 (2023)
ПОРІВНЯННЯ МАГНІТНИХ ПОЛІВ ПО ЛІНІЯХ НАТРІЮ І НІКЕЛЮ, ВИМІРЯНИХ В ОБЛАСТІ СЕЙСМІЧНОГО ДЖЕРЕЛА ПОТУЖНОГО СОНЯЧНОГО СПАЛАХУ
Наталія ЛОЗИЦЬКА, канд. фіз.-мат. наук
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна
Іван ЯКОВКІН, аспірант
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна
Всеволод ЛОЗИЦЬКИЙ, д-р фіз.-мат. наук
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна
Абстракт
Наведено результати вимірювань магнітного поля по лініях D1 і D2 NaI, а також по лінії NiI 5892.883 в області сейсмічного джерела S2/S3 потужного сонячного спалаху 28 жовтня 2003 р. балу X17.2/4B для моменту 11:15 UT. У цьому спалаху лінії D1 і D2 NaI мали вузькі й інтенсивні емісійні піки, які в 1.26 раза перевищували рівень спектрального континууму, а їх розщеплення відповідало магнітним полям напруженістю 860 і 1370 Гс, відповідно (похибки вимірювань в межах 70-120 Гс). Оскільки фактори Ланде цих ліній 1.33 і 0.75, таке співвідношення виміряних магнітних полів вказує на просторово нероздільну структуру магнітного поля в картинній площині з ще більш сильними локальними магнітними полями. На суттєву неоднорідність магнітного поля у вертикальному напрямі вказує те, що по лінії NiI було виміряне практично нульове магнітне поле (80 ± 100 Гс). Тобто у даному випадку має місце нетиповий висотний розподіл магнітного поля, коли магнітне поле на рівні хромосфери є сильнішим, ніж на рівні фотосфери. Це вказує на локальне підсилення магнітного поля в області сонячного спалаху завдяки специфічним фізичним механізмам, відмінним від діючих у сонячних плямах. Більш точні значення локальних магнітних полів у хромосфері можуть бути знайдені на основі моделювання з врахуванням того, що лінії D1 і D2 надають унікальну можливість використати метод «відношення ліній» саме на цьому рівні, тоді як всі попередні спроби застосування цього методу стосувалися лише діапазону фотосферних висот. Оцінка цим методом нижньої межі локальних полів на рівні хромосфери приводить до магнітних полів в діапазоні 3500-5200 Гс, тобто у кілька разів сильніших, ніж згідно з прямими вимірюваннями.
Ключові слова
Сонце, сонячна активність, сонячні спалахи, магнітні поля, метод відношення ліній, вимірювання по лініях NaI та NiI.