Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Астрономія, №. 66, c. 36-41 (2022)
ОСОБЛИВОСТІ МАГНІТНОГО ПОЛЯ У ЛІМБОВОМУ СОНЯЧНОМУ СПАЛАХУ 12 липня 2012 року НА ВИСОТІ БЛИЗЬКО 40 мегаметрів
М. Громов, студ.,
І. Яковкін, асп.,
В. Лозицький, д-р фіз.-мат. наук
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна
Абстракт
Наведено результати вимірювань магнітного поля у лімбовому сонячному спалаху 12 липня 2012 р. бала М7.7, отримані на основі аналізу профілів I ± V лінії Нα. Результати стосуються моменту 06:45:50 UT, коли вершина спалахової аркади досягла 40 Мм за даними космічної обсерваторії SDO. Спостережені профілі лінії Нα мають характерні ознаки неоднорідності магнітного поля, зокрема і неоднакове за величиною розщеплення бісекторів профілів I ± V на різних віддалях від їхніх центрів. У цілому розщеплення бісекторів зростає у процесі переходу від крил спектральної лінії до її ядра, причому величина цього розщеплення відповідає напруженостям у межах 400–1200 Гс. Однак на фоні вказаного тренда виявлено також локальний максимум розщеплення бісекторів на віддалі близько 420 мÅ, який може вказувати на локальні магнітні поля напруженістю приблизно 20 кГс. Як відомо авторам, спостережні вказівки на такі дуже сильні магнітні поля на висоті 40 Мм виявлено вперше. Очевидно, такі магнітні поля можуть існувати у розрідженій сонячній короні лише за певної особливої структури магнітного поля, напевно безсилового типу, що передбачає сильну скрученість силових ліній.
Ключові слова
Сонце, сонячна активність, лімбові сонячні спалахи, спектральний аналіз, ефект Зеємана, магнітні
поля, метод бісекторів, надсильні магнітні поля.